Теми групок. №1. Школа віри.

Школа віри

Вступ

Дорогі мої у Христі, брати і сестри! Запрошую Вас до чудової подорожі від теорії до практики, запрошую на прощу віри, щоб слова з Божественної Літургії, що ми їх щоразу чуємо з уст священика - «За місто це і за кожне село, місто, країну і за тих що ВІРОЮ ЖИВУТЬ у них, Господеві помолімся» були про нас. Не те що я б сумнівався у Вашій вірі, проте це завдання на ціле наше життя. Назвімо цей цикл наших зустрічей у малих групах – Школою віри. Хай Христос як Вчитель навчить нас жити вірою, навчімося один в одних як віра оживляє Вас.

Кілька слів про теми. Щоразу на середині Літургії чи на початку Вервиці ми молимося молитву «Вірую» або Символ Віри, що складається з 12-ти визнань віри. Церква висловила ці визнання підчас двох Вселенських Соборів: у Нікеї – 325 року та Константинополі – 381 року. Першою з причин – було відвести вірних від єресей – богословських помилок, що диявол як той кукіль посіяв у розумах і серцях християн. Другою – показати фундамент віри на якому маємо будувати своє життя. За ці правди наші святі-мученики віддавали своє життя. як співається підчас Святої Тайни Подружжя та Священства: «Святії мученики, ви славно вінчалися, тож моліться до Господа, щоб помилував душі наші. Слава Тобі, Христе Боже, апостолів похвало і мучеників радосте, їх проповідь – Тройця єдиносущна». І коли ми сьогодні повторюємо ці слова (на жаль не завжди вдумуючись у їхній зміст) ми наче готуємося до того моменту, коли зможемо за них віддати своє життя. Хоча сьогодні нам рідко приходиться відстоювати свою віру, навіть у розмові з єговістами, але повірте, заради нашого спасіння і заслуги перед Богом, Господь дарує нам таку пробу віри, щоб ми могли показати свою вірність Йому.

Якщо ви досі вважали, що «Вірую» є просто молитвою або теорією далекою від нашого повсякденного життя, то швидко переконаєтеся, що це не так.

Отож вирушаємо в дорогу!

Зустріч перша.

«Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого». Так, так! Ти і я є сотворені Богом. Тільки Він міг так все чудово придумати, кожного з нас створити неповторним, унікальним. Підчас похорону Церква співає, що Бог зволив сотворити людину з видимого і невидимого єства, тіло з пороху земного і душу вклав своїм животворчим диханням. Кожне наше дихання має нам нагадувати про той перший Божий вдох. Не можу тут не згадати про те, що підчас порятунку помираючого рятувальники застосовують так зване штучне дихання «уста в уста», що заставити потерпілого почати самостійно дихати. Так Бог привів нас до життя, оживив мертву матерію. А Христос на хресті каже до Отця: «Отче, в руки Твої віддаю духа мого». Отже наш початок «перший подих» – у Бозі і наш кінець «останній подих» у Ньому. Можливо хтось був свідком чиєїсь смерті, коли людина зробила свій останній подих. Єдиний Бог є Джерелом твого і мого життя. Якщо відійдеш від Нього (згрішиш) – то помреш! Він є Отцем без якого будеш сиротою, безбатченком, тим, хто немає спадкоємства. Без Нього ти сам не зможеш бути для інших справжнім батьком чи матір’ю, адже саме Отець є джерелом всякого батьківства і якщо не станеш Його дитиною, то не зможеш іншим дітям передавати Його Любов. Бог є Вседержителем (Пантократор), тобто все що Ти робиш у своєму житті має держатися на Ньому, кожна Твоя справа, діяльність, покликання. Все роби з огляду на любов до Нього. Пригадуєте Його слова? «Хто не зі Мною, той проти мене. Хто зі мною не збирає, той розсипає». А слова апостола Павла про те, щоб ми все робили на славу Божу, чи коли їмо чи коли спимо. І нарешті Бог є Творцем, а тому сотворив нас творчо і творчими, щоб ми творивши були подібні до Нього, брали участь у Його ділі творіння.

А тепер по черзі уголос прочитаємо з Книги Буття (1) історію як Бог творив цей світ, по одному дню.

1-ий день – небо і земля, світло, день і ніч.

2-ий день – твердь небесна, що розділяє води.

3-ій день – моря і суша, трава і дерева на суші.

4-ий день – світила на небі, щоб освічувати і визначати час.

5-ий день – живі створіння у воді та повітрі.

6-ий день – живі створіння на землі, звірі і нарешті людина

7-ий день – закінчення діла творіння, Божий спочинок.

Отож у Бога на все є свій час, все має порядок, своє призначення, завдання. У Бога є чудовий мудрий план. А у нас? Як ми плануємо свій день? Що й за чим? Чи не живеш Ти у безладі, хаосі, чи робиш порядок у своїх думках, словах, речах? Чи вмієш правильно використовувати свій час, гроші? Бери приклад з самого Бога і Його святих. Яке місце у твоєму дні займає молитва, Боже Слово? А може Ти маєш можливість щодня брати участь у Літургії, але не використовуєш цієї можливості? Невже хочеш почути від Господа ці гострі слова: «слуго поганий і лінивий!»?

Скажімо разом зі св. Томою Аквінським: «Зробімо порядок!»

Домашнє завдання:

-          - написати свій розклад дня (тижня) за яким хочеш жити з Божою поміччю, вказавши час молитви, праці і відпочинку; принести його і показати на наступній зустрічі;

-         - зробити якусь річ своїми руками (листівка, прикраса, вишивка, різьба) і подарувати її на наступній зустрічі одному братів/сестер з групки;

-               - вивчити порядок Божого Творіння, що й коли творив Господь;

-             - протягом тижня побувати в місці, де є свіже повітря (в парку, над річкою, в лісі) і подихати ним, насолодитися Божим даром життя, наспівуючи слова пісні і Псалма «Ти – кожен подих мій!»         

viagra commande en ligne siti acquisto cialis generico kamagra indiano cheap autocad lt software download windows xp mce oem discount windows 7 license cheap microsoft office 2007 pro discount adobe cs2 buy windows 7 home premium student
viagra tablets for sale sildenafil otc cheap kamagra online uk
cialis professional canada 
cheap tadalafil 
viagra alternative new drugs 
buy kamagra oral jelly sydney australia 
australia online pharmacy viagra 
where can you get viagra in australia